Саджанці агруса (крижовника)

Аґрус звичайний, добре нам відомий, належить до того ж роду, що й смородина. Це невеликий чагарник заввишки до 1,2 метра. На його колючих гілках ростуть овальні, але дедалі більше круглі ягоди (від 1 до 2-3 сантиметрів у діаметрі). При цьому величина і вага плодів унікальні: у найбільших англійських сортів вони важать до 40-50 грам і досягають розмірів стиглої сливи. У ягід аґрусу ладка або злегка ворсиста поверхня, а напівпрозора шкірка іноді смугаста (з жилками). Ягоди бувають різних кольорів, і чим темніший колір, тим солодший смак аґрусу . Вони зазвичай продаються з «верхівкою та хвостиком» - це залишки стебла та квітки відповідно. Центр ягоди заповнений м'якоттю, соком і дрібним насінням. Кожен плід аґрусу містить від 15 до 30 крихітного насіння.Який у агрусу смак?  Ягода має кислуватий смак, хоча в міру дозрівання стає трохи солодшим. Порівняно із зеленим аґрусом, червоні та фіолетові сорти значно солодші і в міру дозрівання набувають винного, виноградного смаку. Європейські дегустатори вважають, що за смаком аґрус нагадує кислий виноградабо навіть ревінь.Небагато з історії ягоди. Аґрус родом із Західної Європи та північної Африки. У Західній Європі перші згадки про аґрус відносяться до XIII століття. Вирощували його у Франції та в Німеччині. Особливо голосно він заявив про себе в Англії, де почав активно поширюватися на початку 1500-х років, коли багато фруктів і ягод стали популярними завдяки збільшенню торгівлі з континентом. До 1831 в лондонському саду Садівничого товариства знаходилася колекція з 360 різних сортів аґрусу.Англійці прагнули вивести великі ягоди і досягли успіху в цьому. Вони збирали аґрус, як тільки той з'являвся, залишивши по собі дюжину ягід, щоб рослина могла спрямувати всю свою енергію на вирощування цих одиноких плодів. Існувало навіть загальнонаціональне видання для ентузіастів під назвою Реєстр виробників аґрусу, де повідомлялося, що у 1845 році відбулася 171 виставка, присвячена виключно цій ягоді.Активне вирощування аґрусу у Великій Британії та по всій Європі різко знизилося на початку XX століття через поширення американського грибка борошнистої роси, від якого у європейського аґрусу не було захисту. Для неї європейські ягоди схрестили з американським диким аґрусом.Англійською аґрус називається gooseberry. Багато хто перекладає цю назву, як «гусяча ягода», пояснюючи це тим, що англійці готують з ягоди соус до гусака, а їх форма нагадує їм гусячі яйця. Це неправильно! І англійська, і французька назва ягоди походять від франкського кореня, що означає «хрумка ягода», і аґрус, безумовно, є таким.